До вашої уваги блог про мандрівки і мистецтво, та про мистецтво подорожувати. На вас чекають цікаві подорожні історії та індивідуально розроблені маршрути. Бажаю, щоб ваші подорожі завжди приносили нові знання, відчуття задоволення та наповненості. Сподіваюсь мій досвід стане вам у нагоді та надихне вас.
Якщо ви плануєте дістатися до Берліну літаком, обирайте місця біля вікна. Під час зниження відкривається захоплюючий вид на мости та річку.
Дістатись від аеропортів Tegel або Schönefeld у місто достатньо просто громадським транспортом. В обох випадках ви легко зможете скористатись експрес автобусом. У випадку з Tegel це буде коштувати 2.70 евро, у випадку з Schönefeld 3.00. Тут ви знайдете детальну інформацію щодо вартості проїзду у громадському транспорті та про тарифні зони у місті Берлін. Інформація доступна декількома мовами, включаючи англійську та російську. Самі квитки можно придбати як в спеціальних автоматах, так і у водія. Вартість при цьому не буде відрізнятись.
У місті також краще користуватись громадським транспортом, він зручний та рухається за розкладом. Для тих кому протягом дня доведеться часто пересуватись, існує денний квиток, вартістю 7 евро. Він себе цілком виправдовує, якщо ви збираєтесь здійснити принаймні 3 поїздки, так як кожна окрема коштує 2.70 евро.
У Берліні працює метро (U-Bahn) та міська залізниця (S-Bahn), яка включає 2 кільцеві лінії (Ring-Bahn), розвинена мережа автобусів і трамваїв. Наразі існує купа зручних безкоштовних додатків для смартфонів, використовуючи які, ви зможете дізнатись зручні для себе маршрути та завжди мати під рукою мапу різних видів громадського транспорту.
Berlin Hauptbahnhof (центральний вокзал Берліну)
Вибираючи готель чи апартаменти віддавайте перевагу верхнім поверхам, так значно більше шансів на гарний вид з вікна та можливо буде видно Берлінську телевежу (Berliner Fernsehturm).
Після цього ви скоріше за все захочете на неї піднятись. Це можна зробити кожного дня з 9:00 (з березня по жовтень) або з 10:00 (з листопада по лютий) до опівночі, для більш детального погляду на Берлін. Для охочих повечеряти або випити шампанського з видом на Берлін з висоти 203 метри, працює ресторан та бар. Підйом на верх платний, вартість квитка - 14 евро, який краще придбати on-line, щоб уникнути черги в касу. Пізно черги немає, а ось у день та під час заходу сонця доведеться постояти. На вежі діє ретельний сек'юриті контроль (окрема черга).
Щоб заощадити собі час при відвідуванні численних берлінських музеїв скористайтесь on-line сервісом придбання квитків, звісно якщо ви знаєте заздалегідь в який з них ви точно хочете піти та в який день.
Основні музеї Берліну (що супер зручно) сконцентровані на невеликій ділянці землі - Музейному острові
(Museumsinsel)
1.5 км у довжину та 400 метрівв ширину. Весьострів ви легко обійдете по периметру за годину. Там же знаходиться Берлінський Собор (Berliner Dom).
Берлінський Собор (Berliner Dom)
Один з музеїм на осторові (Museum für Islamische Kunst)
Ведмідь - символ міста
Альтернативний, та доволі цікавий спосіб подивитись на місто зверху - повітряна куля (Weltballon Berlin). Знаходиться недалеко від Потсдамської площі. Ось тут всі деталі щодо вартості та розкладу підйому у небо за допомогою наповненої гелієм кулі.
Напередодні своєї подорожі обов'язково переглянете художній фільм Віма Вендерса "Небо над Берліном". Дуже тонке, одночасно сумне і романтичне кіно, присвячене життю та цьому дивовижному місту.
Кадр з фільму "Небо над Берліном" Вім Вендерс, 1987 рік
"Under the hand". Яскравий мурал відомого німецького художника Case Maclaim, піонера фотореалістичного руху у графіті
Поки в Києві відбуваються сперечання серед зацікавленої громадськості потрібні чи не потрібні мурали, що на них може, а що не може зображуватися, скільки їх має бути, де вони доречні, а де їм геть не місце, у Берліні вони давно вийшли за рамки Стіни (East Side Gallery) і стали таким самим обов'язковим пунктом в переліку "must see", як Рейхстаг та Бранденбурзькі ворота, Александерплац чи Собор (Berliner Dom).
Якщо ви задасте в пошуковику "мурали Берліну" або "берлінський стріт-арт", то одразу побачите цілий список посилань на статті на кшталт топ-10 кращих муралів, які скоріш за все будут містити в собі мапу їх розташування та детальний опис самих настінних творів. Існує навіть спеціально розроблений додаток, який допоможе зорієнтуватися в океані вуличного мистецтва та і глибше зрозуміти, що робить Берлін таким унікальним.
Street art app
Мені пощастило стати свідком кінцевого етапу створення нового муралу, та навіть застати художників в процесі роботи. Прогулюючись ранком вздовж Стіни, я побачила будівельні ліси з одного з боків East Side Hotel, розташованого навпроти, та звісно ж підійшла ближче, роздивитися, що саме там відбувається.
East Side Hotel
Інший бік East Side Hotel
Вдома, з матеріалу, розміщеному на сайті іheartberlin, я дізналась, що работа вже завершена, та має іронічно-соціальну функцію. Виявляється, це selfie-мурал і у перехожих є нагода стати частиною твору мистецтва. Потрібно лише знайти selfie-spot, відзначений на вулиці перед муралом, та за рахунок ідеальної відстані, інтегруватись у зображення. Отже, не проходьте повз, як будете поруч. В якомусь сенсі, Берлін сам являє собою вуличну галерею, в цьому дуже легко переконатись, гуляючи містом, навіть без використання спеціальних додатків та прокладання маршрутів, потрібно тільки уважніше дивитися по сторонах.
Мурал Facetime, виконаний у стилі печворк досліджує людську ідентичність, яка складається з багатьох маленькіх частин та підкреслює різноманітность людства
Прогулянка музейним островом та навколо нього порадувала великою кількістю мостів, кораблів та катерів для річкових прогулянок, велосипедів, залишених вздовж парканів, які подумки відсилали до Амстердаму, та надто літньою погодою як для вересня (було + 29°С). Через спеку, чи через збіг обставин, людей на вулицях майже не було. І хоч територія острова, прохід до Берлінського Собору та деякі будівлі частково або повністю знаходились на реставрації, мене це ніяк не засмутило, бо гарний настрій має властивість спокійно відноситись до незручностей та перешкод.
Берлінський Собор (Berliner Dom)
У пішої доступності від музейного острова, що у самому центрі Берліна, знаходиться збудований за часів нацистської Німеччини, справжній бункер. Він функціонує і зараз, щоправда тепер у мирних цілях. В колишньому бомбосховищі часів Другої світової війни знаходиться вражаюча приватна колекція сучасного мистецтваSammlung Boros, Християна та Карен Борос. Бункер являє собою виставковий простір з 80-ти залів та включає в себе більше 700 творівсучасного мистецтва. Всередину, як і у випадку з галереєю Еріки Хоффман (про неї я розповідала у першій частині) можна потрапити за символічні 10 евро за попереднім записом та ознайомитись з творами мистецтва, що належать до одної з найважливіших мистецьких колекцій світу.
Бункер (Sammlung Boros)
Мурал німецького стріт художника XOOOOXна стіні бункера
Мені дуже імпонує тенденція мистецьких інституцій інтегруватись у цивільні та військові об'єкти, використання за призначенням яких втратило свою актуальність. Ще одним позитивним прикладом такої інтеграції є колишній Гамбурзький вокзал (Hamburger Bahnhof). У минулому був кінцевою зупинкою залізниці Берлін-Гамбург. Сьогодні він служить в якості музею сучасного мистецтва, та є складовою частиною Берлінської національної галереї. Будівля, повністю зберігши естетику вокзалу як зовні, так і всередині, сьогодні запрошує глядачів до перегляду численних виставок. Музей не має постійної експозиції, вміст його глядацьких залів постійно оновлюється на основі приватних колекцій, та міжнародних виставок. В його приміщеннях можно ознайомитись з творами Йозефа Бойса (Joseph Beuys), впливового німецького художника і скульптора, або побачити на власні очі величезного Мао, створеного Енді Ворголом. Для мене приємною знахідкою стало демонстрація частини чорно-білого фільму «Екстаз» (1933) з Хеді Ламарр (Hedy Lamarr) у головній ролі. Історію Хеді Ламарр, я дізналась з документального фільму, показаного на фестивалі "Молодість" в Києві, вже і не пам'ятаю коли саме, та з тих самих пір хотіла подивитись цей фільм.
Місце для недільного бранчу я обрала завдяки статті Катерини Тарабукіної, яку тепер читаю у фейсбуці. Катя заснувала крутий проект Berlin by Kate, де ви зможите знайти багато цікавого, або піти на екскурсію Берліном їз нею.
House of small wonder
На перший в моєму житті концерт Radiohead я ледве не спізнилась, бо вперше у Німеччині потрапила в незрозумілу ситуацію з громадським транспортом. Як виявилось вже на залізничній станції, потяг, який я чекала, дивним чином не йшов до потрібної зупинки. Пару кілометрів від станції, де мені довелось вийти, а це зупинки за три до потрібного місця, прийшлось під'їхати на з великими труднощами знайденому таксі. Але хіба то важливо, коли ти бачиш та чуєш це
Берлін саме сучасне і урбаністичне місто з усіх європейських столиць, де мені довелось побувати. Це великою мірою пов'язано з його історією, насамперед, із Другою Світовою Війною, майже цілковитим його знищенням та подальшим розподіленням на два протилежні світи – капіталістичний та соціалістичний. Беручі до уваги все це, Берлін - місто, якому вдається зберігати свою історію, навіть самі непривабливі її сторінки, робити висновки, та базуючись на власному досвіді, йти вперед, даючи можливість розвитку всьому новому. Не дивно, що зараз Берлін є надважливою точкою на музичній та мистецькій мапісвіту. Він наче магніт притягує творчих людей з усіх куточків планети.
Це мій третій приїзд до Берліну, але певною мірою все ж таки перший. Бо з двох попередніх одноденних візитів я запам'ятала лише Рейхстаг та Бранденбурзькі ворота, які, звісно, знакові архітектурні споруди німецької столиці, але аж ніяк не передають її сутності. На мій погляд вловити сутність більш допоможуть Меморіал жертвам Голокосту або залишки Берлінської стіни (East Side Gallery), яка зараз уявляє собою мистецьку галерею під відкритим небом, незліченна кількість лофтів, кав'ярень, музеїв, парків та скверів, та звісно ж, самі жителі. Цього разу я відчула, що це місто більше не про те «що подивитись», а про те «що робити», місто постійного руху, розвитку та дії.
East Side Gallery з боку колишнього східного Берліну
Зображення у East Side Gallery, східний бік стіни
"Господи! Помоги мне выжить среди этой смертной любви" або Братський поцілунок
Зі зворотнього боку стіна використовується як галерея зі змінною експозицію. У даний момент тут представлений фото проект "Війна на стіні" з фотографіями зі зруйнованої Сирії.
Сторонньому погляду часто ніщо не видає, що я кудись збираюсь. Так вже вийшло, що я звикла ділитися своїми планами лише з сім'єю, а друзі та оточуючі часто нічого не знають про мої плани. Так сталось і цього разу, коли у п'ятницю ввечері я повернулась з роботи трохи втомлена, але щаслива, бо попереду на мене чекали прогулянки новим містом, всесвітньо відомий берлінський стріт-арт, дводенний музичний фестиваль Lollapalooza, музей Hamburger Bahnhof, що знаходиться у приміщенні колишнього вокзалу, тому і має таку назву, та навіть приватна колекція сучасного мистецтва, коротше кажучи, прості радощі мандрівника.
Цього разу, як і кожного іншого, я готувалась до подорожі заздалегідь. Дізнавшись ще навесні, що на цьогорічній Lollapalooza у Берліні (10 - 11 вересня) будуть виступати Radiohead, на концерт яких я мрію потрапити вже дуже давно, та беручі до уваги, що сім років тому в останній момент зірвалась, з не надто вже і вагомих причин, поїздка на їх виступ у Празі, який тоді відбувався в день мого народження, я одразу купила квиток на обидва дні фестивалю, щоб не дати собі шансу знов зрадити давню мрію. Дводенний квиток знадобився, бо дуже вже кортіло послухати ще і гурт New Order, які виступали днем раніше.
Фестиваль проходив у вихідні, отже і подорож можна було зробити зовсім невеличкою, на три дні, бо я вже майже вибрала всі свої відпускні, звісно ж на інші подорожі.
- А, ну то ти на концерт їздила до Берліну? – трохи розчаровано запитують знайомі при зустрічі.
Важко відповісти однозначне «так», бо хоч бажання потрапити на виступ Radiohead було вагомою та первинною причиною поїхати до Німеччини саме зараз, але це аж ніяк не єдина річ, яку я хотіла та встигала зробити в Берліні, вдалось навіть зустріти схід сонця.
Тихій світанок на річці Шпрее, Берлін
Останнім часом я кожного дня переконуюсь в тому, що якщо точно знаєш чого прагнеш досягти, то весь Всесвіт йде тобі на зустріч в конкретних та практичних речах, даючи маленькі та великі підказки, або якщо хочете – знаки, у самому зрозумілому вигляді, як то стаття з Інтернету, нібито випадково потрапить тобі на очі, хтось із друзів обмовиться історію про цікаве місце, навіть не здогадуючись, що ти туди збираєшся, чи раптом дізнаєшся, що відбуватиметься щось таке, що ти сильно любиш, наприклад концерт гурту твоєї мрії, або скажімо, виставка відомого митця. І часто саме з таких маленьких підказок складається потім цілком змістовний план особистої подорожі-мрії, в якій все-все виходить казково ідеально, ну добре, майже все.
Моя подорож-мрія почалась надто вже не стандартно, навіть для мене. Одразу з аеропорту я попрямувала у східну частину Берліну, у дім-галерею приватної колекціонерки сучасного мистецтва Еріки Хоффман. Колекція Sammlung Hoffmann, як виявилось зі статті трирічної давнини, кимось люб'язно розміщеної у фейсбуці напередодні моїх відвідань, відчиняє свої двері всім бажаючим кожної суботи, щоправда за попереднім записом. Англомовну екскурсію мені підтвердили на полудень в день приїзду. Часу з літака до запланованої зустрічі було менш ніж півтори години, тому я вирішила не ризикувати все пропустити, і заздалегідь запитавши про можливість прийти прямо із валізою, поспішала на екскурсію-розмову про колекцію сучасного мистецтва. Про саму колекцію, найцікавіші та найцінніші в мистецькому плані експонати, я розповім трохи згодом у окремій статті, але скажу зараз, що серед нашої маленької групи (дозволяється не більше 10 людей одночасно) всі інші, були людьми досить поважного віку, і що особливо порадувало, доволі добре обізнаними у сучасному мистецтві.
Але найприємнішим сюрпризом стало знайомство із самою Ерікою. 70-ти річна власниця колекції вийшла до нашої групи привітатися та особисто подякувати за нашу зацікавленість. Я ж встигла у відповідь подякувати їй за те, що вона гостинно запрошує поціновувачів до свого будинку, даючи можливість людям бачити і знати про колекцію, а мистецьким творам жити, чудово усвідомлюючи, що мистецтво вмирає, коли немає глядача.
Почавши так натхненно та змістовно, я вже не хотіла зменшувати оберти і продовжила знайомство з Берліном у самий відповідний для цього спосіб – прогулянкою вулицями міста та набережною річки Шпрее. Посередь річки, кілометра півтора відмоста
Обербаумбрюкке (Oberbaumbrücke), якому у часи трагічного
розмежування на східну та західну частину міста, доводилось бути пропускним
пунктом, а після падіння стіни, навпаки стати символом об'єднання, на мене
чекала 30-ти метрова Молекулярна людина (Molecule Man). Ця алюмінієва
скульптура створена відомим американським скульптором Джонатаном Борофскі (JonatanBorofsky) особливасимволічна для Берліну, бо
знаходиться на місці, де річкою відзначався поділ між Східним і Західним
Берліном, та зараз єднаються 3 сучасні, реорганізовані після об'єднання, райони.
Молекулярна людина, Джонатан Борофскі, 1997 рік
Вид у бік моста Обербаумбрюкке
Міст Обербаумбрюкке, вид зблизька
Коли прогулянка сповнена великою кількістю вражень та приємних емоцій, інколи навіть забуваєш про те що треба їсти. Але трохи вглиб від ріки, на території колишніх доків, розташувалось надзвичайна приємна кав'ярня, на скільки в принципі можна назвати приємною кав'ярнею, заклад під назвою White Trash Fast Food. Для мене, вегетаріанки, було надзвичайно приємно знайти у треш-кафе овочеву кесадилью та ще й величезний лимонад у пивному кухлі. Ось такий вийшов треш по-берлінськи.
Мені не вдалося встигнути в цей день подивитися з красивого ракурсу захід сонця, але вдалось відчути атмосферу великого міста у суботній вечір.
Надзвичайно яскравим фіналом першого дня перебування у Берліні став виступ New Order, які незважаючи на фестивальний формат виступу, мали повноцінну концертну програму. І завершили її двома піснями з репертуару Joy Division, чим розчулили не тільки мене, але й фанів, чия юність співпала з піком творчості Ієна Кертіса.
Одна з них до ващої уваги
понедельник, 3 октября 2016 г.
Ідея створення власної платформи, де я могла б ділитися своїм досвідом мандрівника, веселими подорожніми історіями, індивідуально розробленими маршрутами та практичними навичками (так званими #travelhacks), з’явилась в мене вже дуже давно. Купу разів я занотовувала свої враження від міст та країн, деяких відомих музеїв, мистецьких виставок, музичних концертів або фестивалів, які мені довелось відвідати під час подорожей. Цих нотаток назбиралось вже достатньо, а ось реалізація ідеї все відкладалась на потім. Нарешті настав час розповісти, як в мене виходить мандрувати доволі часто, маючі звичайну офісну роботу з понеділка по п’ятницю, як я наважуюсь на самостійні подорожі, як до них готуюсь, чим керуюсь, обираючи напрямок для кожної наступної, з чим інколи можу зазнати невдачі, а що навпаки, виходить дуже добре.
